Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
І знову позаду тепле літо, яке пробігло так швидко, що озирнутися не встигли, як ми опинилися на порозі осені. Перед нами багато справ і обов`язків, як родинних, так і особистих. Але окрім наших собистих обов`язків, ми маємо ще відповідальність перед церквою.Чи Бог не сказав: шість днів працюй, а сьомий Господу Богу віддай. Це не мої слова, це слова Бога, який вклав це в заповідь.
Ми всі дуже добре знаємо притчу про сіяча, і не раз її слухали в церкві. Якщо уважно розібрати цю притчту, то Христос в простій формі звертався до людей, порівнючи їх з чимось. В цьому випадку він розділив людей на категорії, назвав їх терням, каменем, і доброю землею.Чи насіння, яке розкидав сіяч, принесло плід? Не все, тільке те, що впало в добру землю. Розуміння притчі дуже просте. Сіяч це - Христос, насіння - слово Боже, а камінь, терня, - це наші серця.
Ми покликані йти за Христом. Ми покликані бути Його апостолами. Те, що Господь вибрав нас служити в Його Христовому Виногаднику - для нас має бути не тягарем, але привілеєм. Цей рік для нашої церкви є особливим, адже нашій Церкві виповнилося 100 років. Нелегкий шлях пройшли наші попередники, адже розпочинаючи Українську Православну Церкву в Канаді, ніхто не знав куди їх Бог поведе і який кінець цієї дороги буде.
Тоді не було своїх священиків, не було своїх Єпископів, нічого не було. Чим керувалася та перша група людей, яка в 1918 році, в Саскатуні, заснувала братство, що ще називали`` народовці``, яке пізніше переросло у велику Христову церкву?
В них була любов до Бога, любов до церкви, любов до свого рідного. Це те, що вело їх, допомагало долати усілякі труднощі.
Ця естафета перейшла нам у спадок. Продовжувати працю наших попередників, внести і свою циглину для розбудови Христової церкви на землі, має бути для нас стимулом.
Як ви знаєте, під омофором Східної Єпархії по всіх парафіях відзначається цей ювілей. Незабаром, 23-го вересня, 2018 року в нашій парафії будемо відмічати наш престольний празник і 100-ліття нашої Праволавної Церкви в Канаді, за участю наших сусідніх парафій: Св. Покрови, Св. Юрія в Лашин, Успіння Божої Матері в Отаві, а очолить святкування Преосвященіший Єпскоп Андрій, Єпископ Східної Єпархії. Це буде соборне святкування нашого Деканату.
Отже, перед нами місяць вересень, повний цікавих подій. Місяць вересень є не лише звичайним календарним початком нової пори року, а й важливою подією у житті нашої Церкви. Саме 14 вересня Церква святкує початок, ``найменування``, який розпочинає своєрідне коло літургійних богослужінь.
Слід згадати, що окреме місце у літургійному році відведене і святим, духовні подвиги і мученицьку смерть за Христа яких прославляє земна, «воююча» Церква. Саме подію земної смерти ми згадуємо, коли почитаємо святих і водночас славимо їх народження для неба. Напевно, немає народу, з котрого б не вийшли святі, які своїм життям заслужили собі це визнання.
Літургійний рік – це єднання багатьох сердець у палкій молитві і прославі Творця. Це час, коли тисячами голосів лунає могутній гімн подяки, що його співає уся Церква.
Отже, щиро запрошую всіх парафіян, прихильників, нашу молодь, долучитися до 100-літньої історії нашої церкви в Канаді, а головне - продовжити цю історію, щоб залишити її для наших дітей.
При цій нагоді хочу висловити щиру подяку всім, хто прикладає зусилля для підтримки життя громади, жертвує свій час для церкви. Дякую ще раз всім добровольцям, жертводавцям. Будьмо тою доброю землею, на якій зернина проростає і дає плід. Будьмо носіями Христової любови, і Божа ласка освятить нас. «Все, що зробили добре одному із менших братів моїх, - каже Господь - мені зробили.» Добрі вчинки зараховуються і на небі. Нехай мир Божий і Його безмежна ласка буде над всіма вами.
Прот. о. Володимир Кушнір - настоятель